Перед школою стоїть важливе завдання – навчити кожну дитину вчитися. Проте, це уміння не виникає само собою, а є результатом великої спільної діяльності вчителя і учня, результатом застосування в учбовому процесі різних методів і прийомів навчання. Дослідження психологів і педагогів доводять, що відсутність успіхів в навчанні, відставання багатьох учнів пояснюється не природженою відсутністю здібностей, а застосуванням непродуктивних способів навчальної роботи, невмінням школярів вчитися.
Навчання шестирічок має свої психолого-педагогічні особливості. Малюки приходять до школи з великим бажанням пізнавати нове, невідоме. Адже від природи вони дуже допитливі, їм усе хочеться знати, вони прагнуть зазирнути в кожен куточок, ставлять безліч запитань. На мою думку, для вчителя дуже важливо не втратити зацікавленості дітей, яскраві вогники в їхніх оченятах. Так важливо щоб першокласники змогли відчути радість перемог, а невдачі , без яких не обходиться процес навчання, додавали снаги і в жодному разі не приводили до розпачу. Вчитель просто зобов’язаний підтримувати й розвивати цей інтерес до навчання.
Ефективними засобами пробудження живого інтересу до навчання в початкових класах поряд з іншими методами є розвивальні ігри. Гра переключає довільну увагу дітей на навчальний процес, на розв’язання навчального завдання. Вона спонукає учнів до виконання більшої кількості різних завдань, сприяє більш свідомому, ґрунтовному засвоєнню знань, умінь і навичок. Застосування ігор на уроках допомагає вчителю урізноманітнити роботу учнів, зняти напруження від звичайної навчальної діяльності, переключити увагу школярів. Саме тому я обрала проблемне питання «Оптимальне поєднання ігрової та навчальної діяльності».
Гра дуже подобається дітям. По- перше, вона дарує їм радість і захоплення, пробуджує в душі кожного з них добрі почуття та вогник творчості. По-друге, вона дає змогу привернути увагу й тривалий час підтримувати інтерес до тих важливих і складних завдань, на яких у звичайних умовах зосередити увагу не завжди вдається. Подача нового матеріалу в ігровій формі, з наступним проведенням практичної роботи, дає кращі результати, ніж традиційна форма викладу. В ситуації дидактичної гри дитина засвоює програмовий матеріал успішніше і засвоєння відбувається без особливого напруження, ніби само собою. Я вважаю які б педагогічні технології ми не впроваджували в практику, досягнення та результат діяльності можна отримати, лише зацікавивши учнів на уроці. І саме тут мені допомагають ігрові технології, оскільки молодші школярі постійно відчувають потребу в грі – це перша можливість проявити себе як особистість, самовиразитись і самоствердитись. У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватися. самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, діти не помічають, що навчаються, до активної діяльності залучаються навіть найпасивніші учні.
Коли вчитель використовує на уроці елементи гри, то в класі створюється доброзичлива обстановка, бадьорий настрій, бажання вчитися. Плануючи урок, учитель має уважати на всіх учнів, добирати ігри, які були б цікаві й зрозумілі.
Наведу приклади розвивальних ігор, які я використовую у своїй практиці.
Гра «Допоможи білочці»
Білочка трудилася. Цілий день вона збирала грибочки. Зранку трудівниця знайшла 6 сироїжок, а після обіду – 7 боровичків. Скільки всього грибочків назбирала білочка?